Блог Євгена Крапивіна про кримінальну юстицію

(особиста думка неспеціаліста з міжнародного права) Україна звернулась з позовом проти Російської Федерації до Міжнародного Суду ООН в Гаазі (International Court of Justice – ICJ) стосовно спотворення поняття геноциду для виправдання власної воєнної агресії у вигляді “спеціальної операції” . Сьогодні опублікований текст позову . Мій колега Олександр Марусяк, який добре знається на міжнародному праві, уже підготував аналіз із загальним поясненням, що це за суд, чого вимагає Україна та які перспективи. Аналіз доступний за посиланням . З свого боку я б хотів детальніше зупинитись на понятті “геноцид” . Адже насамперед Росія помилково (скоріше умисно спотворюючи реальність) звинувачує Україну в геноциді населення т.з. народних республік – ЛНР та ДНР. До того ж можна почути у соціальних мережах зараз, що цей позов навпаки про те, що Росія вчинила геноцид українського народу своєю спеціальною операцією з “денацифікації та демілітаризації України”. Перше не має під собою жодного юридичного пі

Дещо про юридичні аспекти війни – Путін в Гаазі (особиста думка неспеціаліста з міжнародного права) Україна подала позов проти РФ за спотворення поняття геноциду для виправдання агресії до Міжнародного Суду ООН в Гаазі (ICJ– in English). Нагадаю, що Путін використовує як привід для спецоперації (війни) такий causus beli як геноцид, які чинить влада України на російськомовним населенням. Це цинічне викривлення змісту цього страшного злочину і жодним чином не виправдовує військову агресію. «Вимагаємо притягнути Росію до відповідальності за спотворення поняття геноциду для виправдання агресії. Просимо суд негайно наказати РФ припинити військові дії та призначити слухання вже наступного тижня» – зазначив Зеленський. Про складні, але ймовірні юрисдикційні перспективи, уже написав фахівець у сфері МГП Марко Мілановіч (Великобританія): " To be clear I’m not saying that Ukraine would win on this argument that Russia’s genocidal disinformation is an internationally wrongful act under the

Дещо про юридичні аспекти війни – чому не можна вбивати російських полонених (особиста думка неспеціаліста з міжнародного права) Багато наших співвітчизників дивуються мʼякому поводженню з військовополоненими, мов «асвабадітєлі» самі прийшли на нашу землю зі зброєю, намагались вбити наших захисників і цивільне населення, і що ми маємо повне право «ліквідувати» їх тут і зараз. Насправді ні, хоча я повністю розумію таку емоційну реакцію. Після кровопролитних війн без правил народилось міжнародне гуманітарне право (МГП), або право збройних конфліктів. Простий логічний розрахунок «як ми хочемо, щоб поводились з нашими полоненими, – так і будемо поводитись з полоненими ворога» був закріплений у Женевській конвенції про поводження з військовополоненими (1949) (звісно, ратифікована Україною і деталізована у Існтрукції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у ЗСУ, затв. Наказом Міноборони від 23.03.2017 №164). Саме тому їм надається медична допомога, вони допитуються та ут

ОРИГІНАЛ ПУБЛІКАЦІЇ Ця стаття — огляд ключових пропозицій цьогорічного звіту, а точніше — особиста професійна рефлексія на пропозиції, які відгукнулися або не відгукнулися, крізь критичну призму розв’язання проблем кримінального процесуального законодавства, якого потребує КПК України та практика його застосування сьогодні. 21 лютого 2022 року Директорат правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України представив  Моніторинговий звіт за 2021 рік . Таке дослідження проводиться за однією методологією вже не перший рік, завдяки чому можна відстежувати певну динаміку проблем, їх формулювання та розв’язання. Загалом мені імпонує підхід до викладення матеріалу відповідно до методології: у звіті подані не тільки проблеми й пропозиції їх розв’язання, як ми звикли бачити в більшості документів у сфері державної (публічної) політики або пояснювальних записках до законодавчих ініціатив, а й нормативний вимір проблеми, судова практика, думки науковців, міжнародний досвід, результати