Дещо про юридичні аспекти війни – чому не можна вбивати російських полонених

Дещо про юридичні аспекти війни – чому не можна вбивати російських полонених

(особиста думка неспеціаліста з міжнародного права)

Багато наших співвітчизників дивуються мʼякому поводженню з військовополоненими, мов «асвабадітєлі» самі прийшли на нашу землю зі зброєю, намагались вбити наших захисників і цивільне населення, і що ми маємо повне право «ліквідувати» їх тут і зараз. Насправді ні, хоча я повністю розумію таку емоційну реакцію.

Після кровопролитних війн без правил народилось міжнародне гуманітарне право (МГП), або право збройних конфліктів. Простий логічний розрахунок «як ми хочемо, щоб поводились з нашими полоненими, – так і будемо поводитись з полоненими ворога» був закріплений у Женевській конвенції про поводження з військовополоненими (1949) (звісно, ратифікована Україною і деталізована у Існтрукції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у ЗСУ, затв. Наказом Міноборони від 23.03.2017 №164). Саме тому їм надається медична допомога, вони допитуються та утримуються до подальших наказів.

Можна почути у відповідь, що ЗСУ в полон не здаються, тож ми не збираємось поводитись з окупантом хоч якось – лише смерть. Але якщо відкинути емоції і звернутись до раціонального, полонені мають залишатись живими тому що:

1. Ми цивілізована країна і дотримуємось правил МГП. У Гаазі будуть судити Путіна і росіян, а ми гідно захищаємо свою землю. Україна вже подала позов до Міжнародного Суду ООН в Гаазі, а наші компетенті органи уже фіксують воєнні злочини (атака на цивільних тощо), зокрема із залученням американських фахівців, які мають досвід роботи з МКС (дет. – Офіс Генерального прокурора).

2. Полонених можна обміняти на наших захисників (за потреби) або на інші блага з боку ворога. Вони «ресурс», який може бути використаний на користь нашій державі.

3. Полонені чудово відіграють свою роль для «інформаційно-психологічної» війни – за «залізною брамою» мають знати про те, що тут відбувається, зокрема з «перших вуст». Всі відео допитів не тільки деморалізують ворога, а й підвищують шанси змінити політичну ситуацію в Росії. Більше полонених – більше паніки в лавах ворога. І це не наші «фейкові» полонені по російському телебаченню, а справжні, що одразу видно на відеороликах. Міністерство внутрішніх справ уже запустило сайт – https://200rf.com/ – де росіяни можуть знайти своїх вбитих і полонених.

4. Урешті одна справа вбивати для захисту, інша – вбити людину без супротиву або, як кажуть англійською, «in cold blood». Повторюсь, поважаю емоції подібних коментаторів, але, на щастя, не кожен спроможний це зробити. Тому беруть у полон, а не знищують вщент.

Надалі полонені будуть повернуті, обміняні, притягнені до відповідальності тощо – існують різні сценарії розвитку подій, які залежатимуть від умов завершення війни. Головне, що ми дотримуємось правил МГП і виконуємо взяті на себе зобовʼязання, навіть в найскладніших для нас умовах. Бо ми цивілізована країна, а не держава-агресор.

Слава Україні! Слава захисникам і захисницям України!