Блог Євгена Крапивіна про кримінальну юстицію

ОРИГІНАЛ ПУБЛІКАЦІЇ У 2020 році в США кількість убивств виросла на 30%.  Попередній спалах подібного масштабу відбувся у 2001 році — на фоні терористичних атак 9 вересня (9/11) і становив близько 20% зростання. Якщо ж говорити саме про цифру у 30%, то це, як справедливо зазначають у ЗМІ, — 1960 роки, де вже складно пояснити природу такого спалаху. Що трапилося та в чому причина? У вересні 2021 року Федеральне бюро розслідувань (FBI)  опублікувало нові дані  стосовно  статистики вбивств (homicide rate) в США , відповідно до яких у  2020 році кількість убивств у США зросла на 30% порівняно з попереднім роком. Зростання відбулося з 5,1 вбивства до 6,5 вбивств   на 100 тис. населення  (при цьому цей показник був стабільним з 2015 року і коливався в межах 4,9–5,4 вбивств на 100 тисяч). В абсолютних цифрах це 21570 убивств на 329 млн населення, зареєстрованих у 2020 році, про які мова піде нижче. ДЖЕРЕЛО ДАНИХ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ Такі дані відображено в офіційній кримінальній статистиці

Поділюсь своїми думками про те, чому у нас фактично зберігається радянська традиція головної ролі слідчого у кримінальному провадженні, а не прокурора, як це здебільшого є у західному світі. Дійшов висновку, що вона ніяка не радянська, а французька, рецепійована через російсько-імперське, а згодом радянське законодавство. А тепер «по поличках»: 1. Французька кодифікація наполеонівського часу була не тільки цивільною, а й кримінальною процесуальною (Code d’instruction criminelle 1808 року). В ній з’являється інститут судового слідчого – представника судової влади, який провадить через чиновників досудове слідство, приймає процесуальні рішення, визнає докази тощо. Основна ідея – відділити його від влади корони, тому він входить в судову владу (хоча зовсім нещодавно, всього на 20 років раніше, був зворотний процес – судову владу послаблювали в бік адміністративної юстиції). 2. Німці, бельгійці та інші запозичують ці інститути в процесуальних кодексах 40-х, 50-х років ХІХ століття. Згодом