ПАРЛАМЕНТ ПІД ЧАС ВІЙНИ. ЗАСІДАННЯ 1 КВІТНЯ: ЩО ЗМІНИТЬСЯ У КРИМІНАЛЬНІЙ ЮСТИЦІЇ?

ОРИГІНАЛ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ JUSTTALK.

01 квітня Верховна Рада України в черговий раз зібралась на засідання під час війни, ухваливши 21 закон. Серед низки необхідних для повноцінної діяльності держави в умовах воєнного стану ініціатив було ухвалено декілька й у сфері кримінальної юстиції.

Традиційно робимо огляд ключових змін (з попередніми законодавчими змінами можна ознайомитись – 3 березня; 15 березня; 24 березня).

У сфері кримінальної юстиції ухвалено такі проєкти законів:

1. №7236 (в цілому): удосконалення кримінальної відповідальності за несанкціоноване розповсюдження інформації про засоби протидії збройній агресії Російської Федерації (покарання для «тік-токерів»)

Як відомо, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 114-2 «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану», яка передбачає кримінальну відповідальність за неправомірне розголошення певних відомостей щодо діяльності Збройних Сил України.

Ця стаття набрала чинності 27 березня, водночас неодноразово була розкритикована у фахових колах, насамперед стосовно точності формулювань та співвідношення з ст. 111 КК України (державна зрада – умисне діяння на шкоду обороноздатності країни), ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ). З огляду на це, зміни до чинної редакції не забарились.

А саме:

а) стосовно інформації про переміщення зброї, озброєння та бойових припасів (ч. 1 ст. 114-2 КК України):

- уточнюється, що відповідальність настає у разі, якщо інформація не поширювалась, а не тільки не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ та іншими компетентними органами;

- перелік органів, після поширення якими інформації не тягне за собою відповідальності, доповнюється Службою безпеки України (поряд із Генштабом ЗСУ, Міноборони);

- уточнюється джерело інформації від органів країн-партнерів: не тільки «офіційні джерела відповідних відомств», а будь-які офіційні джерела. Іншими словами – не тільки повідомлення від ЗСУ, Міноборони, СБУ (їх аналогів), а будь-яких органів влади.

b) стосовно інформації про переміщення ЗСУ чи інших військових формувань (ч. 2 ст. 114-2 КК України):

- перелік органів, після поширення якими інформації не тягне за собою відповідальності, доповнюється Міністерством оборони або іншими уповноваженими державними органами (поряд з Генштабом ЗСУ).

с) уточнення кваліфікованого складу (ч. 3 ст. 114-2 КК України):

- кваліфікований склад поширюється на надання інформації не тільки державі-агресору або незаконним формуванням, якщо вони спричинили тяжкі наслідки), а і їхнім представникам (за відсутності ознак державної зради або шпигунства).

2. №7214 (перше читання): заборона пропаганди російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Російської Федерації як держави-терориста, символіки, яка використовується збройними та іншими воєнними формуваннями Російської Федерації у війні проти України

Передбачається:

- законодавство доповнюється новими термінами «держава-терорист» і «символіка військового вторгнення російського неонацистського тоталітарного режиму в Україну»;

- літери “Z”, “V” визнаються символікою військового вторгнення Росії в Україну (якщо вони використовуються у відповідному контексті);

- Росія визнається державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є державний геноцид українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, створення штучних гуманітарних катастроф в окремих регіонах України;

- забороняється будь-яка пропаганда російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Росії як держави-терориста, зокрема використання символіки вторгнення;

- в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» поняття «терористична діяльність» доповнюється пропагандою російського неонацистського тоталітарного режиму.

Водночас на порядку денному не було (що дивно) законопроєкту з наступним порядковим номером (№7115), яким передбачено відповідальність за пропаганду російського неонацистського тоталітарного режиму та акту агресії з його боку (шляхом доповнення Кримінального кодексу України статтею 258-6 відповідного змісту).

Загальний коментар: не можна усталені (тоталітаризм) або навпаки дискусійні (неонацизм) терміни юридизувати, тобто надавати їм нормативного змісту. Європа у другій половині ХХ століття пройшла складний шлях до криміналізації пропаганди злочинів, поширення символіки націонал-соціалістичного (нацистського) режиму, а згодом пострадянські країни – ще й комуністичного. Але це підкріплено тисячами монографій та інших наукових досліджень, тож там використання конкретних термінів заслуговує на юридичне визначення. У випадку ж подібних формулювань «неонацистський», «тоталітарний» тощо подібна юридизація видається передчасною. Варто залишатись у межах конвенційних для національного та міжнародного права термінах, наприклад «держава-агресор». Детальніше у дописі.

3. №7058 (в цілому): удосконалення діяльності прокуратури в умовах збройної агресії проти України, а саме порядку укомплектування спеціалізованих прокуратур військовослужбовцями, їх відрядження до органів прокуратури (вже охрестили «поверненням військової прокуратури»)

До Розділу V Закону України «Про прокуратуру» доповнюється ст. 42-1 «Особливості правового статусу прокурорів, які є військовослужбовцями» щодо:

- заміщення окремих посад прокурорів передбачених наказом Генерального прокурора прокуратур військовослужбовцями Збройних Сил України;

- врегулювання питань вступу на військову службу діючих прокурорів;

- забезпечення соціальних гарантій та безпеки прокурорів, у першу чергу в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (з відповідними змінами до ст. 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»).

Такі зміни не створюють обов’язку комплектування органів прокуратури військовослужбовцями, але надають таку можливість для ефективного виконання, у випадку визнання цього доцільним Президентом України та Генеральним прокурором, передбачених законодавством функцій прокуратури в умовах триваючої агресії проти України.

Відтак, такий захід є тимчасовим, повʼязаним із необхідністю безперешкодного доступу до зони бойових дій прокурорами та навряд чи можна розглядати як «поверненням військової прокуратури».