Про імунітет від кримінального переслідування найвищих посадових осіб держави

Думаю, що всі бачили активність Генерального прокурора І. Венедиктової з повідомлення про підозру та звернення із оголошенням у міжнародний розшук різних публічних діячів рф, які активно підтримують війну (відповідальність за публічні заклики до посягання на територіальну цілісність чи недоторканність Україні, передбачена ст. 110 КК України).

Так от почитав коментарі і реакцію суспільства. Зрозуміло, що всі підтримують, хто ближче до юридичної сфери – розуміє складність червоних карток (red notice) міжнародного розшуку, тож ставляться скептично до таких дій, але я про інші коментарі. Вразив один з них – «Оце Венедіктова хитра, не повідомляє про підозру Путіну, Шойгу, Лаврову, бо «хоче підлаштуватись під тих, хто переможе у війні»(!)» (цитую не дослівно). 

Ось тут хотів би нагадати, чому Путіна, Шойгу, Лаврова чекає Міжнародний кримінальний суд (а для злочину агресії – спеціальний трибунал, здизайнований ad hoc). Тому, що МКС не визнає імунітетів від кримінального переслідування. А це якраз причина, чому пані Генеральний прокурор не може в порядку спеціального досудового розслідування, тобто in absentia повідомити про підозру вищим посадовим особам рф, бо вони наділені імунітетом від кримінального переслідування іноземними державами.

Імунітет поширюється на керівні державні посади, як-то глава держави, глава уряду, міністр закордонних справ та низка інших (ч. 2 ст. 7 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.) і потрібен для ефективного здійснення функцій дипломатичних представництв як органів, що представляють державу. При цьому імунітет ratione materiae захищає глав держав та інших високопоставлених осіб від кримінального переслідування за діяння, які вони скоїли, коли здійснювали свої офіційні повноваження протягом строку своїх повноважень. Водночас імунітет ratione personae має процесуальну природу і накладає заборону на будь-яке кримінальне переслідування в той час, коли особа займає відповідну посаду. Водночас застосування статусного та функціонального імунітету в міжнародному праві не таке однозначне, детальніше можна почитати тут.

Іншими словами – імунітет не поширюється на представників нижчої ланки, які вчинили кримінальні злочини, наприклад, на генералів або солдатів, але він захищає від державного кримінального переслідування керівників найвищого рангу, таких, як у цьому разі, глава держави, міністр закордонних справ або міністр оборони.

Таким чином ми, звісно, в першу б чергу «запідозрили» Путіна і його найближчих посадовців, проте загальновизнані у міжнародному праві імунітети від кримінального переслідування не дозволяють. Власне, в цьому правова проблема механізмів міжнародного кримінального права – не всі вони можуть подолати ці імунітети. Цим складна дискусія про МКС-універсальну юрисдикцію-спеціальний трибунал тощо.