ПАРЛАМЕНТ ПІД ЧАС ВІЙНИ. ТРЕТЄ ЗАСІДАННЯ: ЩО ЗМІНИТЬСЯ У КРИМІНАЛЬНІЙ ЮСТИЦІЇ?

 ОРИГІНАЛ СТАТТІ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ JUSTTALK.

24 березня Парламент втретє зібрався на засідання під час війни, ухваливши 24 закон та декілька постанов. Серед низки необхідних для повноцінної діяльності держави в умовах воєнного стану ініціатив, було ухвалено декілька й у сфері кримінальної юстиції. 

Всі наведені закони (окрім проєтку Закону №7183) Парламент ухвалив за основу і в цілому (тобто одним читанням). Очікуємо на підписання проголосованих законів Головою ВРУ та Президентом.

Традиційно робимо огляд ключових змін (з попередніми змінами можна ознайомитись – 3 березня; 15 березня).

І. ЗМІНИ ДО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ 

1. №7183: зміни стосовно особливостей досудового розслідування в умовах воєнного стану (здебільшого розширення Розділу ІХ-1 КПК України)

Основні зміни вносяться до ст. 615 КПК України, а оскільки це вже третє, то не можемо не зробити застереження з боку юридичної техніки. Попри наявність окремого Розділу ІХ-1 КПК України, присвяченому предмету пропозицій законодавчої ініціативи, всі зміни пропонуються до цієї статті, а також шляхом доповнення ст. 615-1 Кодексу.

З точки зору законодавчої техніки такі дії є неприпустимими, а тенденція до внесення постійних змін до цієї статті тільки набирає обертів, починаючи з 24 лютого 2022 року. Так чи інакше на одному з етапів такого вдосконалення законодавства доведеться структурувати цей розділ, розділити ст. 615 Кодексу на відповідні змістовні частини, тобто надати викладенню норм закону системного вигляду. Зрозуміло, що це потребує додаткових зусиль, проте варто вже на цьому етапі чи на наступному врахувати таку необхідність. Інакше – це може призвести до помилок законодавчого регулювання, помилок у правозастосуванні та інших негативних наслідків. 


Далі по змісту (з авторськими коментарями де це потрібно):

• - назви Розділу ІХ-1 та ст. 615 КПК України скорочуються до «особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану»;
• - надано можливість керівникам прокуратури своєю постановою доручати здійснення досудового розслідування іншим органам досудового розслідування у разі неможливості його здійснення чи нефункціонування органу під час воєнного стану. Варто зазначити, що включно зі справами НАБУ, стосовно яких встановлено запобіжник, хоча навіть в умовах воєнного стану, на наш погляд, могло б мати місце погодження з прокурорами САП;
• - керівникам органів досудового розслідування надано повноваження створювати міжвідомчі слідчі групи за погодженням з керівниками відповідних ОДР. Видається дивним, що це відбувається без погодження з прокурором, оскільки саме органи прокуратури здійснюють організацію та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням (ст. 131-1 Конституції України) та володіють інформацією про наявні ресурси в органів досудового розслідування та органів прокуратури для розслідування складних кримінальних провадженнях, в яких виникає потреба у створенні міжвідомчої слідчої групи.
• - визначено порядок участі та залучення захисника і перекладача до проведення окремої процесуальної дії у кримінальному провадженні в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (для перекладу – залучається за першої можливості або слідчий здійснює переклад самостійно; для захисника – за першої можливості, включно з можливістю застосування -аудіо;-відеозвʼязку);
• - закріплено гарантії поновлення процесуальних строків в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування такого стану);
• - дозволено затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, а також момент затримання особи переноситься з фактичного часу обмеження свободи на момент її доставлення до органу досудового розслідування або прокуратури (фактичний відступ від вимог ст. 208 КПК України та зупинення строків затримання під час доставлення – в умовах правового режиму воєнного стану);
• - узгоджено між собою положення статей 615 та 219 КПК України щодо початку обчислення строків досудового розслідування в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, а також уточнюються окремі правила їх обчислення;
• - виключено обмеження щодо проведення слідчих (розшукових) дій в нічний час в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (зміни до ст. 223 КПК України);
• - визначено правила фіксації ходу і результатів провадження окремих слідчих (розшукових) дій у випадку неможливості забезпечення в них участі понятих (шляхом безперервної відеофіксації, наприклад, обшуку);
• - надано можливість зупиняти досудове розслідування після повідомлення особі про підозру за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (до моменту, якщо підстави для зупинення перестали існувати);
• - унормовано питання зупинення судового провадження у разі призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (зміни до ст. 335 КПК України);
• - закріплено гарантії здійснення дистанційного судового провадження в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, коли обвинувачений перебуває поза межами приміщення суду (незалежно від згоди на дистанційний судовий розгляд обвинуваченого) (зміни до ст. 336 КПК України);
• - розширено повноваження керівника органу прокуратури в умовах воєнного стану користуватися повноваженнями слідчого судді (розширення переліку статтями 186, 187, 190, 206, 219, 232, 246, 250 КПК України), у випадку відсутності об’єктивної можливості їх виконання слідчим суддею;
• - регламентовано гарантії розподілу матеріалів кримінальних проваджень у випадку нефункціонування ЄСІТС, а також визначення складу суду в умовах воєнного стану;
• - визначено строки провадження окремих процесуальних дій, передбачених статтями 220, 221, 304, 306, 308, 376, 395, 426 КПК України, у разі припинення (скасування) воєнного стану, якщо була відсутня об’єктивна можливість їх своєчасного здійснення;
• додатково регламентуються правила територіальної підсудності кримінальних проваджень в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (без відповідних рішень ВРП та ВС);
• - відступ від жорсткого стандарту заборони використання позасудових свідчень – показання свідка, потерпілого, підозрюваного, отримані на стадії досудового розслідування, що здійснювалося в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, є доказами у суді за умови забезпечення процесуальних гарантій та відеофіксації (детальніше див. статтю з цієї теми та варіант імплементації змін в самому законопроєкті);
• - визначено випадки альтернативності здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану; 
• - надано можливість звернення на користь держави арештованого майна (за погодженням з керівником ОДР або прокуратури). В самому проєкті мова йде про «майно, на яке накладено тимчасовий арешт», що, звісно, термінологічна помилка, бо є лише «арешт майна», сподіваємось, що виправлять на етапі техніко-юридичних правок. Якщо ж говорити про концепцію – безперечно вона правильна. А якщо йти по змісту норми, то «примусове відчуження» некоректне формулювання, бо це інститут цивільного права, який тут не застосовується. Якщо упустити всі термінологічні речі, то проблема залишається в тому, що ч. 5 ст. 41 Конституції України гарантує відшкодування вартості такого майна – цього немає, на жаль, а ці моменти мали б регулюватись цим порядком;
• - закріплено умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, а також регламентуються гарантії відшкодування втрачених речей і документів в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану (додається ст. 615-1 КПК України);
• - виправляються технічні помилки, на кшталт згадування глави 37 КПК України замість статті 37 у п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України та інші подібні помилки. Хоча додаються нові, наприклад виправлення сполучника "та" на "або" у словах "врятування життя та майна" людей (ч. 2 ст. 30 Конституції України, ст. 233 КПК України), що не передбачає змістовних змін (можливо законодавець їх і бачить, але помиляється).
• 
  
• 2. №7186: впроваджується безальтернативний запобіжний захід у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки, злочинів пов’язаних з тероризмом, та проти миру та безпеки людства, а також надається можливість спеціального досудового розслідування пособництва державі-агресору.

До осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109–114-1 (проти основ національної безпеки), 258–258-5, 260, 261 (проти громадської безпеки), 437–442 КК (воєнні злочини) має застосовуватись винятково запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 176, п. 6 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Подібні зміни вже визнавались КСУ неконституційними (Рішення No 7-р/2019 від 25.06.2019), проте у цій редакції є вказівка на наявність ризиків при цьому. Проте незрозуміло, чи це означає 1) за наявністю ризиків, нейтралізація яких можлива лише у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – тоді ухвалена норма позбавлена сенсу (крім можливості не визначати заставу у ненасильницьких злочинах); чи 2) за наявністю ризиків (будь-яких) – в такому випадку можна завжди застосовувати тримання під вартою, тобто ризиків могло б не вистачити на цей запобіжний захід в загальному порядку, а тут у слідчого судді не залишається вибору – тоді зміст ухваленого положення не відрізняється від змісту положення, що було визнано таким, що не відповідає Конституції України. 

Дозволяється здійснювати розслідування пособництва державі-агресору (ст. 111-2 КК України – див. п. 2 наступного Розділу) у формі спеціального досудового розслідування (зміни до ч. 2 ст. 297-1 КПК України). Так само проєктом Закону №7189 дозволяється спеціального досудове розслідування несанкціонованного поширення інформації про розташування, переміщення, дії Збройних Сил України (див. п. 5 наступного Розділу).

ІІ. ЗМІНИ ДО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ

1. №7182: посилена відповідальність за вчинення кіберзлочинів. 
   
   Ст. 361 КК України (Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж) викладається у новій редакції – додаються обтяжуючі обставини та посилюється відповідальність. Також у новій редакції викладається ст. 361-1 КК України (Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут). 

2. №7181: скасовується відповідальність за ст. 263 Кодексу у випадках добровільної здачі особою зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв.
   
   Інститут звільнення від кримінальної відповідальності за добровільну здачу органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв скасовуються – відтепер такі дії не утворюють склад кримінального правопорушення. Мета – обійти всі формальні процедури, які передбачені законом при звільненні від кримінальної відповідальності. Адже для звільнення необхідно повідомити особі про підозру та скерувати до суду клопотання про звільнення від відповідальності.

3. №7186: криміналізується «Пособництво державі-агресору» (ст. 111-2 КК України).
   
   КК України доповюється ст. 111-2, якою передбачена відповідальність за пособництво державі-агресору. Під пособництвом розуміється будь-яка співпраця з державою- агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями на шкоду Україні. Таким чином поняття колабораційної діяльності, передбачене ст. 111-1 КК України деталізується (розширюється).

4. №7146: криміналізується використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням.
   
   
   КК України доповнюється ст. 201-2, яка передбачає відповідальність за використання гуманітарної допомоги або іншої безоплатної допомоги з метою прибутку або власного збагачення під час дії воєнного стану. Злочин буде підслідний СБУ (зміни до КПК України в частині підслідності).

5. №7189: криміналізується несанкціоноване розповсюдження інформації в умовах воєнного або надзвичайного стану – «боротьба з тік-токерами».
   
   КК України доповнюється ст. 114-2, яка передбачає відповідальність за навмисне та незаконне розповсюдження інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, а також інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших військових формувань України. 
   
   Також впроваджується можливість застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у випадку вчинення їх уповноваженою особою від імені та в інтересах відповідної юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-2 Кодексу (зміни до ст. 96-3 КК України).

ІІІ. ЗМІНИ ДО ІНШИХ ЗАКОНІВ

1. №7184: надано можливість із одноразового застосування заходу заохочення у виді присвоєння чергового спеціального звання до поліцейського без дотримання визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції строків.
   
   
2. №7173: особливості поводження з військовополоненими та встановлення повноважень органів влади у цьому питанні.
   Передбачено можливість у разі необхідності в межах однієї виправної колонії створювати сектори з різними рівнями безпеки, а також сектори для тримання осіб, узятих під варту, за умови забезпечення ізоляції від засуджених, які тримаються у цій установі (зміни до ст. 11 КВК)

Доповнюються повноваження поліції в умовах воєнного стану – стосовно взаємодії з держорганами, ОМС, юрсобами держформи власності, зокрема щодо військовополонених; перевірки документів з метою виявлення осіб, які самовільно залишили місце утримання військовополонених; розширення переліку підстав для зупинки поліцейським транспортного засобу його перевірки та пасажирів з цією ж метою (зміни до ст. 23, 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

В законах України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» конкретизується правовий статус військовополонених, розмежовується діяльність центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у сфері оборони щодо організації поводження з військовополоненими.