Про artificial intelligence, китайських прокурорів та можливості АІ в цілому

Мені от щиро цікаво наскільки люди втомились/не втомились від новин про експериментальне застосування штучного інтелекту в кримінальній юстиції. Історія з "китайською народною прокуратурою" цікава ще й тим, що їхній алгоритм вираховує обвинувачення по "провокуванню сварок і неприємностей" – слабко визначеного складу правопорушення, який застосовується до незгодних з лінією партії.

Але історія в іншому, як на мене:

1. Штучний інтелект (точніше алгоритм, бо інтелектом його робить лише здатність машинного алгоритму до розвитку на підставі нових даних, а не розумність, як думає багато людей) в питанні оброблення даних про вчинення правопорушень для формування обвинувачення – хороша історія. Тільки якщо це допоміжні дані для прокурорів. У нас он 70% кримінальних правопорушень стосуються всього 5ти складів – крадіжка, грабіж, шахрайство, легкі тілесні та індивідуальне споживання наркотиків. Тут багато розуму не треба, щоб визначити є чи немає порушення, шкода тільки АІ за тебе не призначить експертизи, не проведе допити і не збере інших матеріалів провадження.

АІ може обробляти бази даних, наприклад в Штатах популярна дискусія про "predictive policing", але це знову ж таки допоміжний інструмент для правозастосовника.

2. А от якщо подивитись на проблему загалом, то АІ як допоміжна функція уже існує і це чудово. АІ як заміна суддям, прокурорам чи адвокатам – на сьогоднішньому етапі праворозуміння це "рожева мрія". 

3. Справа навіть не в технічній неможливості алгоритмізувати кримінальний процес – просто подивіться на розрив між нормами права та їх правозастосування. АІ буде не просто жорсткішим в питаннях призначення покарання, а й в цілому не запрацює допоки держава не цифровізується в багатьох аспектах. Про упередження (biases), зокрема расові, уже достатньо літератури написано – просто ця упередженість виходить з ранніх стадій процесу, де немає АІ, повторній злочинності тощо. 

4. Справа в праворозумінні – маючи фактично інклюзивний/мʼякий позитивізм (soft positivism) як панівний тип праворозуміння в цій сфері ми розуміємо, що без людської інтерпретації (в розуміння застосування, а не створення норм права) – алгоритм просто безсилий до застосування недосконалих норм права до ситуацій, що виникають в правовому житті. 

5. Мова йде як про будь-який вихід за межі права (наприклад розвиток суспільних відносин призвів до того, що певні норми стали несправедливим, але зміни не ухвалено), так і про досягнення юридичної техніки в сучасному юспозитивізмі, коли використовуються поняття "розумні строки", "обгрунтовність підозри", "поза розумним сумнівом" тощо. Це якраз той момент, коли математична вірогідність алгоритму буде обмежена даними алгоритму і не враховувати дискреційність судді чи прокурора, тобто людини. 

6. Як пише Пріт Барара (колишній федеральний прокурор США) в бестселері "Doing Justice" (не про АІ): "The law is merely an instrument, and without the involvement of human hands it is a lifeless and uninspiring as a violin kept in its case". Іншими словами АІ може грати на скрипці, але як відомо тим, хто мав справу з класичною музикою, ноти це лише "схема", "образ", але майстерність і мило(прекрасно)звучність (калофонія) полягає в тому як люди їх застосовують (грають).

Підсумок: АІ в типових, легких, очевидних кейсах може існувати як допоміжний інструмент і бути доволі помічним та успішним, водночас у складних справах, особливо де норма права може застосовуватись по-різному, а особливо де вона відстає від суспільних правовідносин – ніякому АІ сьогодні не місце.

—

Таку круту картинку позичив у Wilson Center for Science and Justice в Duke Law School.