ВБИВЧИЙ 2020-Й В США: ЧОМУ ЗРОСТАЄ КІЛЬКІСТЬ УБИВСТВ І В ЧОМУ ПРИЧИНА? (спеціально для JustTalk)
У 2020 році в США кількість убивств виросла на 30%. Попередній спалах подібного масштабу відбувся у 2001 році — на фоні терористичних атак 9 вересня (9/11) і становив близько 20% зростання. Якщо ж говорити саме про цифру у 30%, то це, як справедливо зазначають у ЗМІ, — 1960 роки, де вже складно пояснити природу такого спалаху. Що трапилося та в чому причина?
У вересні 2021 року Федеральне бюро розслідувань (FBI) опублікувало нові дані стосовно статистики вбивств (homicide rate) в США, відповідно до яких у 2020 році кількість убивств у США зросла на 30% порівняно з попереднім роком.
Зростання відбулося з 5,1 вбивства до 6,5 вбивств на 100 тис. населення (при цьому цей показник був стабільним з 2015 року і коливався в межах 4,9–5,4 вбивств на 100 тисяч). В абсолютних цифрах це 21570 убивств на 329 млн населення, зареєстрованих у 2020 році, про які мова піде нижче.
Такі дані відображено в офіційній кримінальній статистиці — Uniform Crime Reporting (UCR), а також майже не відрізняються від медичної статистики — National Center for Health Statistics (NCHS), що відкидає сумніви у її викривленості. Разом з тим ці статистики розглядаються разом, бо перша формується на базі даних, поданих децентралізованими поліцейськими органами, які не завжди вчасно це роблять (або зовсім не роблять). Насправді обов’язку звітувати просто не існує – це просто “гарний тон”. І навіть коли органи звітують, то не завжди протягом усіх 12ти місяців. Джейкоб Каплан (Jacob Kaplan) з Принстонського університету наводить приклад Філадельфії (Штат Пенсильванія), яка відзвітувала про 200 вбивств, коли насправді таких було 499. Тобто міста можуть ще замовчувати якісь цифри, аби не псувати свою репутацію чи з інших мотивів.
Фактично ж дані за 2020 рік сформовано на базі звітів 15 875 поліцейських органів з 18 623 наявних у країні. Саме тому відповідно до даних Центру статистики в сфері охорони здоров’я США (NCHS) рейтинг зріс з 6 вбивств на 100 тис. населення (2019) до 7,8 убивств на 100 тис. населення (2020). Тобто цифри є значно вищими, адже враховують дані з усієї країни.
Варто сказати, що попередній спалах подібного масштабу відбувся у 2001 році — на фоні терористичних атак 9 вересня (9/11) і становив близько 20% зростання. Якщо ж говорити саме про цифру у 30%, то це, як справедливо зазначають у ЗМІ, — 1960 роки, де вже складно пояснити природу такого спалаху.
Якщо ж говорити не про динаміку, а про фактичні величини, то зі статистичної точки зору чинний рівень насилля значно нижчий за той, що був у, наприклад, 70–80-х роках і становив понад 10 вбивств на 100 тис. населення. Проте це не заважає у соціальних мережах та медіа бідкатися стосовно «країни насилля», що в інформаційному плані дуже схоже на бідкання про «повернення 90-х» в українському медіапросторі.
Сам же рейтинг убивств у США — homicide rate — охоплює різні види вбивств. Відповідно до глави 51 «homicide» Федерального кримінального кодексу (18-й титул Зводу законів США (US Code)), це поняття включає різні види убивств, вчинені як умисно, так і з необережності (§1113. Attempt to commit murder or manslaughter). До того ж змова на вбивство (§1117. Conspiracy to murder) або замах на вбивство чи навіть умисне зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) також відноситься до вбивства (§1122. Protection against the human immunodeficiency virus).
Для порівняння відома широкому загалу статистика Управління ООН з наркотиків та злочинності (UN Office on Drugs and Crime — UNODC) на 100 тисяч населення враховує лише умисні вбивства, тож їхня кількість буде менша. Хоча UNODC у своїх звітах детально пояснює методологію вимірювання, однак вживає той самий термін, що і американська статистика — homicide rate, що часто заплутує читача. Окрема проблема — це порядок звітування, який має свої обмеження. Деякі країни подають узагальнену цифру із замахами на умисні вбивства, інші ж — тільки завершені форми злочину. Наприклад, в Україні за радянською традицією виділяється окремий кваліфікований склад злочину — тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті, хоча з точки зору американського законодавства це ще один різновид вбивства (homicide). Оскільки для нашого законодавства це не умисне вбивство, тобто не ст. 115 КК України, то донедавна у статистиці умисних вбивств ООН ці дані не відображалися, оскільки Україна їх просто не подавала. Після з’ясування цієї проблеми Україна та більшість країн пострадянського простору виправили цю проблему. Однак ця історія ілюстративна для розуміння методологічних обмежень.
Для порівняння: в Україні цей показник становить 6,3 (2014) та 6,2 (2017) на 100 тис. населення, відповідно до останніх даних, опублікованих UNODC. Для США останні дані 2018 року вказують показник у 4,96 вбивств на 100 тисяч населення. Іншими словами ці дані не є репрезентативними для цієї публікації, оскільки не охоплюють період останніх років.
Існує безліч регіональних, часових, гендерних, ковідних та інших ньюансів у інтерпретації наведених даних. На думку автора, основні причини такого різкого зростання такі.
По-перше, насильницькі сутички під час протестів у межах та у звʼязку з рухом Black Lives Matter (BLM). Показовим є пік саме у літні місяці внаслідок загострення BLM (рух, який існував і до цього) після смерті темношкірого Джорджа Флойда. Про заборону прийому chocke-hold (удушення) та процес сертифікації поліцейських органів США ми вже писали раніше.
Тут також важливою є питомага вага вбивств, вчинених із застосуванням вогнепальної зброї – 76% (здебільшого пістолети та револьвери, менше – автоматична зброя). Зрозуміло, що вчинити вбивство “голими руками” не так просто, проте поняття зброї є обмеженим. Більшість побутових вбивств вчиняються гострими, тупими, колючим тощо предметами, проте не з використанням вогнепальної зброї. Знову ж таки ймовірні причина саме вуличні сутички – від community gun violence (вуличних розборок) до протестної активності.
Тут варто сказати про географічний розподіл: найгіршу ситуацію з убивствами зафіксовано у республіканських штатах колишньої Конфедерації (не секрет, що американське суспільство досі поляризоване не тільки за поділом на республіканців і демократів, а й за наслідками Громадянської війни 1861–1865 років). Відповідно до даних статистики, штати з найвищим рівнем убивств у 2020 році: Міссісіпі, Луїзіана, Алабама, Міссурі, Арканзас, Південна Кароліна, Теннессі. Можна зробити висновок, що мова йде не стільки про загальний рівень насильства у цих штатах, а й про те, що сутички у зв’язку з рухом BLM у колишніх рабовласницьких штатах були вкрай запеклими.
По-друге, відбулося загальне зростання рівня злочинності внаслідок послаблення контролю злочинності з боку органів правопорядку та соціальних служб, чиї ресурси перекинули на забезпечення потреб громадського здоровʼя у відповідь на пандемію COVID-19. Хоча якщо говорити для порівняння про насильницьку злочинність, то вона зросла лише на 5% — 398,5 злочинів на 100 тис. населення у 2020 році проти 380,8 у 2019. В абсолютних цифрах мова йде про 538 203 зареєстрованих випадків. Оскільки вбивства мають прямо корелювати з насильницькою злочинністю, то можна зробити висновок, що все-таки їх у рази більше за загальну тенденцію. Тому ця причина менш вагома, аніж запропонована раніше.
По-третє, відбулась карантинна ізоляція у поєднанні зі спадом економіки, загостренням безробіття та іншими негативними чинниками, які, зокрема, населення схильне долати через зняття стресу алкоголем та наркотиками. За загальними ж кримінологічними законами, такі речі призводять до збільшення побутових убивств у стані алкогольного сп’яніння, а також інших непланованих, спонтанних убивств.
Таким чином, у США ми бачимо поєднання публічного насильства (в прямому сенсі вбивство на вулиці) та приватного насильства (в прямому сенсі на приватних територіях та з участю знайомих між собою людей). Іншими словами: поєднання протестного руху, лутінгу, спалахів насилля (публічне), а також соціально-економічні ковідні причини (публічно-приватне).
Але неозброєним оком видно, що дуже великий внесок належить таки BLM — від стрілянини із загиблими на вулиці до руху «defunding the police» (DTP), який сильно послабив органи правопорядку. Хоча DTP зовсім не означає позбавити поліцію їхньої функції та загалом є дуже суперечливим та невизначеним концептом, проте його вплив не можна не зауважити. Загальний рівень довіри до поліції, готовність сприяти її роботі та врешті обсяг ресурсів, що виділяється на її роботу, зменшились. Звісно, стандартизація use of force, насамперед через відмову від прийому choke-hold, важлива, але не має нічого спільного із defunding the police в принаймні нашому розумінні. Детальніше про цей рух для українського читача вже писали, тому просто зробимо посилання.
Цікаво порівняти дані США з Україною, адже матеріал про США в українського читача викликає питання: а що це означає для нас?
Кримінологічні прогнози для України були невтішні, проте не справдились. Річ у тому, що у нас доволі безпечна країна в частині вбивств, бо більшість вчиняється на ґрунті побутового насилля та під дією алкоголю/наркотичних речовин. Не дарма сплеск убивств припадає зазвичай на свята — коли група знайомих між собою людей збирається для спільного проведення часу зі «стимулюючими засобами». У 2019 році ми мали 1428 умисних убивств, а у 2020-му — 1326. Тобто навпаки відбулося падіння на 7%. Стосовно ж правдивості даних — завжди треба пам’ятати, що вбивства найменш латентний злочин, адже потерпілого, точніше його тіло, складно приховати, так само як і «приховати від реєстрації» факт кримінального правопорушення.
Тож ковід мав би спричинити сплеск убивств, адже люди здебільшого повинні були залишатися вдома. Проте цього не сталося. З різних причин, зокрема тому, що в певні моменти святкування були менш масштабними, люди менше збиралися групами тощо. З іншого боку, тотальної ізоляції не було, і говорити, що необхідно було залишатися вдома з тим рівнем контролю обмежувальних заходів, який був в Україні, не доводиться. Врешті якщо подивитися на домашнє насильство, рівень якого зріс, то ізоляція вплинула на рівень злочинності.
Таке порівняння є дуже поверховим та умовним, проте ще раз наводить на думку, що зростання показника вбивств на 30% у США у 2020 році зумовлено не стільки пандемічними чинниками, скільки складною політичною ситуацією та протестним рухом BLM.
Коментарі
Дописати коментар