Доріан Шап (Radboud University) про "покоління" у реформування поліції

Нещодавно читав книжку про побудову стосунків між поліцією та суспільством (police-public relationship) нідерландського професора Доріана Шапа з Radboud University (Dorian Schaap. The police, the public, and the pursuit of trust. A cross-national, dynamic study of trust in the police trust-building strategies / Eleven International Publishing, 2018).

Так от крім емпіричного матеріалу про реформи поліцейських служб в Європі, що, звісно, цікаво, проте не настільки, там є чудовий академічний аналіз різних підходів до реформування правоохоронних інституцій. Така собі спроба теоретизування процесів, які пройшли в Західній Європі за минулі 50 років.

Так от Шап виділяє три основі підходи, які були популярними у відповідних роках:

1) максималізація присутності поліції в суспільстві (proximity policing) (1970-80ті роки);

2) поліція стандартизованих процедур (instrumental policing) (1990 роки);

3) поліція процедурної справедливості (procedural justice policing) (2000 роки і далі).

Якщо дуже просто описати, то:

1) перше це про відомий нам community policing, де важливіше не система в цілому, а наскільки близько поліція залучена в життєдіяльність людей;

2) друге – внутрішній мікроменеджмент, розгалужені системі оцінювання, стандартизація усіх процесів та процедур (бюрократизація поліція);

3) третій підхід – поєднання здобутків стандартизованих процедур із спільною координацією поліції з іншими службами у сфері юстиції. Іншими словами справедливість рішень правоохоронної системи, їх вмотивованість, детальне роз'яснення людям що і для чого робить поліція в суспільстві – від поліцейських заходів (перевірка документів, огляд тощо) до пріоритетів в кримінальному переслідуванні.

Так от мені як українському читачу дуже дивно, що такі речі можуть існувати окремо. Проте автор пояснює, що це скоріше тренди в реформуванні, тобто воно все одно все відбувалось одночасно, проте в певний період часу акцент робився на одному з підходів. Відповідно такі завдання ставились керівництвом, політиками, урядами тощо. За виконання ж потім звітувались і зберігали/втрачали посади.

Усе вищенаписане варто розглядати крізь призму дослідницького питання Шапа – як поліція будує довіру в/у суспільстві(-а).

---

Застосовно до презентації напрямку реформування МВС – мені видається, що чинна команда обрала перший підхід, тобто через точкові проєкти заслуговувати довіру громадян. Водночас це не скасовує всіх інших процесів, які вже відбуваються і будуть відбуватись в МВС.

Іншими словами неможливо однаково активно розвиватись у всіх напрямках, необхідно щось пріоритезувати. Пріоритети чинної команди зрозумілі, подивимось на результат.