Аналіз перших трьох місяців дії кримінальних проступків в Україні (доповідь, 2021)

Доповідь (59 стор.)
Підготовлено Євгеном Крапивіним, в рамках проєкту Ради Європи «Дотримання прав людини в системі кримінальної юстиції України»

Публікація охоплює як загальні відомості про кримінальні проступки (процесуальний аспект), загальний вплив на ефективність досудового розслідування, так і оцінку ризиків порушення прав людини, які були викладені міжнародними консуальнтами Ради Європи.

Нижче наводжу ключові тези:

1. Чинна редакція законодавства про кримінальні проступки не відповідає всім критичним зауваженням експертів Ради Європи, висловленим у Висновку Генерального директорату з прав людини та верховенства права DGI (2018) до законопроекту 7279-д перед другим читанням у парламенті.

2. Найбільше занепокоєння стосувалось права на захист та спрощеної процедури збирання доказів без забезпечення процесуальних гарантій підозрюваного. Закон передбачає, що спрощене провадження можливе лише за наявності письмової заяви підозрюваного щодо беззаперечного визнання своєї винуватості та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. Така заява обов’язково має бути складена в присутності захисника. Проте, застосування цього положення на практиці можливо буде з’ясувати у майбутньому, коли з’являться більше емпіричних даних про проступки.

4. Що ж стосується збору доказів – висновків спеціалістів, використання пояснень особи як доказів, зокрема здобутих до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, практика пішла таким шляхом, що у справах про кримінальні проступки все одно збираються як докази результати експертиз у загальному порядку та повноцінних допитів, під час яких отримуються показання особи.

5. Що стосується загального впливу кримінальних проступків на систему кримінальної юстиції, то він здебільшого має позитивний характер. Сама система стала більш гуманною, оскільки кількість затримань зменшилась, а кількість застосованих запобіжних заходів під час розслідування мінімальна.

6. Середня тривалість досудового розслідування прискорилась приблизно вдвічі, а судовий розгляд за відсутності судового засідання та участі сторін (цей варіант обрали більшість підозрюваних) звільнив для суддів час на слухання складніших справ, що пришвидшило також судовий розгляд злочинів. Врешті навантаження на слідчих органів досудового розслідування зменшилося вдвічі і з часом можна буде оцінити вплив на досудове слідство у справах про злочини.

7. Єдиним негативним аспектом кримінальних проступків, який спостерігається станом на зараз, є збільшення суворості покарання за окремі кримінальні проступки. Якщо раніше мінімальний штраф становив 850 гривень (близько 25 євро), то зараз він складає 17 тисяч гривень (близько 500 євро). Така сума іноді є непідйомною для засудженого з обмеженими доходами, тому він просто вдається до невиконання рішення суду, щоб згодом той же суд зміг замінити покарання на громадські роботи, що є більш суворим видом покарання за законом, проте фактично менш суворим покаранням для такої людини, якій простіше відпрацювати, ніж виплатити штраф.

8. Загалом кримінальні проступки пришвидшили розслідування шляхом реорганізації інфраструктури Національної поліції та судового розгляду за спрощеною процедурою. При цьому очікується, що оцінка більш тривалого періоду чинності кримінальних проступків (1 рік і більше) дозволить оцінити позитивні наслідки для системи кримінального судочинства в цілому.

—-

Додам від себе, що це була дуже складна робота збалансувати усі позиції професійних учасників кримінального провадження (див. методлогію) та аналіз чинного законодавства, особливо проблем з його темпоральною дією (які актуалізувались нещодавно) і так далі. Разом з тим, радий підготувати експертний аналіз як консультант Ради Європи.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Допити в умовах воєнного стану: особливості фіксації інформації та необхідність змін до законодавства (у співаторстві з Ю. Бєлоусовим та А. Орлеаном)

Джозеф Раз та його місце в філософії і теорії права (до річниці смерті)

Дещо про юридичні аспекти війни – геноцид “жителів Донбасу” чи геноцид українського народу?